Категорії

Живемо з мамою одні. Я ходжу на роботу і мама має пенсію але скоро опалювальний сезон і ми стараємось відкласти на тепло...на продукти майже не вистачає

ене звати Марина і я вимушена переселенка. На разі ми живемо на західній Україні , зараз нас в невеличкому будиночку живе вже 4 сім’і і ми вимушені були покинути свою домівку:(. Ми родина з двома дітками, донці 13 років, хлопчику рік і вісім місяців, з нами ще моя мати та брат. Чоловіка немає, я мати одиначка. Самі ми з Дніпропетровської області, міста Марганець. Із дому ми втікали з памперсами і парою змінної білизни для себе, та старшої доньки. С самого першого дня наше місто нещадно стирають з лиця землі, гатять по нас з усієї зброї, яка тільки існує:( В місті, вже просто не лишилося жодного вцілілого клаптика землі:(30 днів ми з дітками спали в підвалі, спали на підлозі, на старих матрацах, як доводилося. За 30 днів ми навіть звикли до того, що нас постійно обстрілюють, але дітям давалося це важче, особливо маленькому. Свого транспорту ми не маємо, тому через волонтерів виїзжали з міста. Євакуаційних потягів в нас навіть не було, потім станцію зруйнувало і більше через наше місто жоден потяг не їхав і не іде:( Мешкаємо зараз в Смт Гусятин, Тернопільської області. Гуманітарних штабів в нас немає, іноді нам щось видають в сільській раді, я дуже їм за це вдячна🙏🙏🙏їздити в Тернопіль нема змоги, бо малий на грудному і маму не можу саму лишити, вона хворіє. Із соціальних виплат отримую тільки 860,00 на молодшого. Роботи в нашому Смт немає, та ще й малого грудьми годую. В наше місто ми повернутися не можемо, бо воно під постійними обстрілами, будинки майже всі зруйновані:( Моя мама дуже хворіє, повинні були робити в березні операцію на жовчному, аде все відмінилося:( Брат в мене з інвалідністю, перед війною потрапив в аварію, йому роздробило ногу, зараз в нозі металева пластина. На роботу влаштуватися дуже важко, Смт дуже маленьке, намагається братися за всі підробітки, щоб хоч якось вижити і заробити на хліб.

Ми багатодітна сім'я,виховуємо три донечки віком 11 рочків,7 і 2 рочки,зараз перебуваємо в важкому матеріальному становищі,так як в квітні цього року,мого чоловіка важко ранили на війні,три місяці при смерті,а далі важке і тривале лікування,операції проводяться періодично щец досі,усі кошти що маємо ідуть на лікування...маленьке дитя потребує будь якої суміші та підгузок ррзміром 5-6...будемо безмежно вдячні за любу допомогу.

Дитина дуже любить малювати та робити різні аплікації. Буду дуже вдячна